Пусть ненормальный, подкаблучник, – скажут,
А он, как заколдованный – одну,
Одну избрал, одну лишь любит, даже
Сильнее полюбил за седину.
У однолюба счастье странно, ибо:
Из одного цветка всю жизнь берёт
И яд, и мёд.
Она – любовь-погибель,
И смерть. Он, ею преданный, – умрёт.
И хоть хвалюсь,
хоть поступаю странно,
Я в настроенье буду – всё равно,
Мне однолюбы ближе донжуанов,
О чём молчу, – сам однолюб давно.
Доля однолюба
Нехай собі розлюблюють, міняють,
А він, як заворожений – одну
Одну обрав, одну кохає, навіть
Ще дужче полюбив за сивину.
Гірка й щаслива доля однолюба:
Усе з тієї ї квітки він бере
Отруту й мед.
Вона – любов і згуба,
І смерть його, бо зраджений – помре.
І хоч хвалюсь,
що все для мене – настрій,
А що він там навіє – все одно,
Не донжуану – однолюбу заздрю
Й мовчу про це, бо й сам такий давно.