http://www.ex.ua/view/20103511
димом вінців кримського демона,
що вінчав нас - молиться серце: не зрадь!
відходимо з племені,
палимо зайве в дорогу,
вдивляючись пружно ув очі... не зрадь!
Іздимно вита підвінечне,
жевріє у доторку шуї,
й твоєї правиці,
відлунює порохом кроків
під гору, під гору крутую
і колеться терням у грудях
наш слід не лиша ані тіні
випалює сонце зенітом
дими підвінечні
виною
незалюбу в злюб
обвіщаного племенем
нам... Не зрадь!