Stopping by woods on a snowy evening 1922 - 2022

 

На ювілей знаменитого вірша Роберта Фроста Stopping by woods on a snowy evening (1922 - 2022)
Цей вірш Роберта Фроста, написаний у 1922 році і присвячений непереможному руху життя є, мабуть, найвідомішим витвором американської поезії ХХ-XXI століть. Зазначимо, що Stopping by woods був улюбленим віршем Джона Кеннеді, який дістався вічного сну під час руху.
В напрочуд простих рядках цього вірша, форма якого, навпаки, складна, вишукана, втілено внутрішньо суперечну глибинну сутність американського духу, а саме - прагнення людини попри спокуси, гріхи і слабощі до духовної самостійності, до безпосередньої відповідальності за свої вчинки і помисли перед тими принципами, які людина обрала за правила свого життя. Втім, чому американського духу? Ні, духу загальнолюдського. Бо людина, якщо вона вільна, не може висповідувати якісь хибні принципи окрім тих, праведних, що випливають з гармонії світу і його найскладнішого творіння - душі людської. Хибні принципи - це продукт внутрішнього устрою не людини, а людських зграй, традицій, які потребують постійного вдосконалення. Власне, чим як не вдосконаленням принципів нашого гуртування, наближенням їх до гармонії, праведності, яка міститься в самій людині, є еволюція людства в цілому? Щодо мене, то я вважаю, що американська традиція, хоча і вона далека, як все реальне, від ідеалу, є в наш час найбільш наближеною до нього.
Гадаю, брак неупередженого розуміння світом культурної сутності, в тому числі і поетичної, лідера нинішнього світу - Америки є проблемою глобального масштабу. Америку сприймають здебільшого ззовні, а зовнішні прояви житття цього ефективно діючого велетня, прояви як праведні, так і інколи помилкові, однаково грандіозні. І грандіозність ця пригнічує, викликає протест. Звідси виникає той огульний, рефлекторний і, я впевнений, саморуйнівний антиамериканізм, який зараз так посилено культивується - насамперед в традиціях, антагоністичних американській, - тобто в традиціях, які, навпаки, посилено постулюють в тій чи іншій формі свою власну богообраність, праведність і недосконалість, первинну гріховність свого земного носія – людини.
Але зовсім інше ставлення до величі і досягнень Америки виникає, якщо припустити, що вони є наслідком того, що у великій мірі притаманне американцям, а саме - концепції первинної чистоти людини самої по собі і недосконалості, відчутної гріховності того, що людей з'єднує. Ця "проамериканська" концепція є більш конструктивною, природньою, більш здатною до саморозвитку, ніж "антиамериканська". Адже вона, так би мовити, підтягує систему до людини, а не людину до системи.
Саме до таких думок призводить уважне знайомство з віршем Stopping by woods....
Доказом сили і актуальності загальнолюдського змісту вірша є наявність величезної кількості його перекладів різними мовами. Зокрема, мені відомо близько сотні варіантів його російської трансляції. Є і кілька українських перекладів.
Скажу одразу, що всі ці російські і українські переклади не задовольняє, як, втім, і два моїх власних, які я разом з оригіналом наводжу в кінці допису.
Перекласти цей вірш нелегко, - і українцям, і, особливо, росіянам, перебуваючим у великій мірі під відчутним впливом імперського світогляду і дуже одержавленої предстоятельської конфесії. Очевидно, саме тому практично в усіх східнослов'янських версіях фростівського вірша не відчувається цього, в значній мірі притаманного протестантській безпредстоятельській релігії, відкритого, без допомоги посередника спілкування людина-принцип, людина-світ, людина-Бог, причому спілкування, не прив'язаного до якогось урочного священного місця, якоїсь богообраної місцевості чи країни. Просто людина. Просто ліс. Просто шлях. Просто сон. Просто сумнів.
До речі, можливо, тут треба шукати і виявлення загальної сутності морської, атлантичної ментальності. Згадаймо н'ютонівське – "я - хлопчик на березі моря". Тож, може, фростівська тьмяна глибина лісу - це здійснена атлантичними переселенцями Нового Світу проекція на простір суходолу чарівної і тривожної безодні океану? Якщо так, то тоді ще більш зрозуміло, що в контексті суходільних традицій, де протистояння "людина –суспільство" вагоміше, ніж протистояння "людина – середовище", це чисте, дитинне сприйняття і свої самості, і безмежності світу як простору свого пізнання і руху відтворити набагато важче.
Що ж, будемо читати, перекладати, будемо вчитись у "атлантів" і водночас відшукувати у власних традиціях виявлення цього дитинного і в той же час непростого погляду на світ, на себе і на суспільство.

Stopping by woods on a snowy evening

Whose woods these are I think I know.
His house is in the village though;
He will not see me stopping here
To watch his woods fill up with snow.

My little horse must think it queer
To stop without a farmhouse near
Between the woods and frozen lake
The darkest evening of the year.

He gives harness bells a shake
To ask if there is some mistake.
The only other sound's the sweep
Of easy wind and downy flake.

The woods are lovely, dark and deep,
But I have promises to keep,
And miles to go before I sleep,
And miles to go before I sleep.

Два моїх переклfди - українською і російською.

Зупинений нічним засніженим лісом.

Стою край лісу. Схоже, знаю,
я дім того, хто ліс тримає,
чиї угіддя таємничі
в цю ніч зимову розглядаю.

Мій коник, стриманий зазвичай,
дзвенить вуздою – чоловіче,
в найдовшу ніч, що вершить рік,
в цій пустці бути нам не личить. -

пасує краще шлях до ніг,
ніж лісу темного поріг!
А я б стояв тут до рання
і слухав, як шепоче сніг,

і плив би в часі навмання.
Та кличе шлях мене й коня, -
ще верст багато до спання,
ще верст багато до спання.


Остановка в пути у зимнего леса.

Вот лес, там снег и бездорожье.
В сверканьи звезд - владенья Божьи.
И я, как путник, ждущий встречи,
застыл на зимнем припорожье.

Мой чалый не обучен речи,
не то б сказал:"Хозяин, нечем
здесь любоваться: голый лес,
застывший пруд и долгий вечер."

Звенит уздою жеребец:
очнись! тебя попутал бес!
А я бы слушал допоздна
поземки свист и тишь небес.

Прощайте ж, тьма и белизна.
Пора! Нас ждут. И кладь грузна.
И далеко еще до сна.
И далеко еще до сна.