роздягло тебе життя до останнього одягу
як осінь холодна зірвала з тополі листя
без жодних прикрас стоїш оголена
і оттепер видно твою сутність істинну
де викрита ти дерешся в небо всією віттю
та рано ще тобі до раю мабуть рано рано
бо ще стовбур тілесні прагнення сплітають