http://www.stihi.ru/2010/04/29/8419
Однажды сесть в случайный поезд,
Отправиться в туманный путь,
Почувствовать сквозящий холод
И неизбывной боли суть,
Забыться, за окном считая
Деревья. Утром, спозаранок,
Сойти, так просто, на случайный
И незнакомый полустанок.
И там средь пышных цветников
Забыть в сей миг ночей терзанья.
То дивный сон из тайников -
Воздушных замков подсознанья.
Оригинал
Сідати в випадковий потяг,
Рушати у туманну путь,
Відчути ночі зимний протяг,
Відчути болю вічну суть,
Замислено в вікні лічити
Дерева, ліхтарі до ранку
І вийти просто відпочити
На випадковім полустанку.
Там, серед пишних квітників,
Забути вмить про ночі спадок –
Цей дивний сон одинаків,
Цей ланцюжок мрійливих згадок.
Иллюстрация из Интернета.