Вона просить:"пиши вряди годи,хай буде Нью Єар,чи день Валентина, байдуже";
В неї холодно ,пальці друкують,та все поміж клавіш потрібних
Стільки часу надіялась
буду доросліша -
менше плюватимуть в душу
та найбільше плювали найближчі,які рахувались за рідних.
Вона пише йому двічі в місяць,по принципу, як обіцяла
в нього бізнес, Варшава ,неспокій, на відповідь часу нестача
і зсуваються стіни докупи
коли недоступний він
всесвіту мало
і зриваються з вікон заслони,бо Господи,як ти не бачиш?
Вирви з мене ці дні. Сто чотири ненависні дні і прощання останні хвилини.
Я без нього пуста,та це краще ніж з ним посивію від тиші
Хай він пише собі на Нью Єар
чи в проклятий день Валентина
В мене інша зворотня адреса і принципи значно завищені.
А він пише нехай.
Нехай пише.