Сьогодні падала із неба зірка,
Вогнем палала в темному ефірі.
В польоті відкололась яскрава половинка
І пронизала блиском у морі теплі хвилі.
Сріблясті краплі холоду обіймами розбавила
Вода,що так чекала оцю жадану мить,
Що завжди віддзеркаленням вночі ту зірку бавила,
Плескалася в надії колись її зігріть.
Та сподівання марними раптово опинились
І все,чого бажала-то в решті не збулось.
Холодною сльозою лиш мрія розчинилась,
Коли відчути дотик останній довелось.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Їх долі розмежовані у Всесвіті безмірному:
Комусь світити здалеку та пестити у сні;
А іншому-холонути у часі швидкоплинному
Та хвилею блукати в самотньому житті...