Холодний і самотній вітер гуляв біля САДОЧКУ.
Де росли наші ТРОЯНДИ.
... тепер вони вже зовсім дорослі.
Гарячий червоний колір пробуджує спогади.
Спогади про наше минуле.
Вони нагадують мені той самий ранок. Коли я вперше прокинулась разом з тобой.
А твій погляд
доводив мене до нестями.
... вікно було відкрите.
Промінці сонця прокрадались до кімнати.
Небо було чистим. А повітря – свіжим.
... саме того дня ми вирішили вирощувати ТРОЯНДИ.
Символ нашої любові. Вічної.
... але змінилось усе.
Ти – не зі мною. Ти там. Де з – поза хмар виглядає сонце.
... а ТРОЯНДИ - зів'яли.
Вони, мабуть, також засумували за тобою.
І мене покинули.
А ти все ще снишся мені. Разом з ТРОЯНДАМИ.
Я все ще вірю, що ти поруч.
І думаю, що ось – ось - ти з'явишся!
Знову обіймеш мене... доторкнешся до кінчиків мого русявого волосся...
Коханий. Я принесла тобі квітку... останню ТРОЯНДУ із нашого саду...
я знаю, що ти чуєш мене.
я завжди кохатиму тільки тебе.