Як багаття, що спалахує у грудях,
Полум'я зметнулось угорі.
РУдим блиском освітив світанок,
Й раптом згас при відблиску зорі.
Так в душі затеплилось кохання,
Й піднялось із серця глибини…
Якби не слова твої останні,
Що студили холодом зими…
*******************************
Как костёр, что вспыхнул изнутри,
Пламенем взметнулся в вышину,
Рыжим блеском озарил рассвет,
Вдруг угас при отблеске зари
Так в душе любовь вдруг ожила
Поднялась с сердечной глубины
Если б только не твои слова…
Окатили холодом зимы