***

Мені не вистачає вас в усьому.
В усьому що є і чого не було

З кожною втратою я гублю крихту своєї душі,
 свого сакрального тіла.
А замість нього  вставляю шматок профнастіла.

Страшно. Та з кожним раз все менше болить.
Хіба я мудрішаю? Ні, просто черствну.

І знову холодно. І знову пусто. 
А тепер ще й без вас.

З острахом питаю себе:
 Що ж за життя залишиться від моєї душі? 
Чи щось залишиться від моєї душі..