Що за прокляття нависло над мною?
Чому я кохати по-людськи не в змозі?
Закохуюсь легко, втрачаю контроль,
І потім же ранять у серце ножем.
Чому почуття не бувають взаємні?
Для чого тут жити взагалі на Землі?
Це ж найсвятіше, що тримає на світі,
Без цього ми гірше тварюк-плазунів.
Чи може якась колись бабка шептала?
І жити у щасті вона не дає.
Чи чим провинився колись перед кимось?
Не знайду отвіту на речі я ці.
Здається так гарно все починалось,
Гарні слова, обіцяння й любов,
Все зароджувалось якось спонтанно,
І,здавалось, не стихне ніколи воно.
І ось на, тримай по-заслузі,
Ти для мене лиш брат чи може як друг,
А кохання немає й ніколи не буде,
Ти для мене став рідним, але не таким.
Покохати тебе я не зуміла,
Читаю рядки в смс-ці твоїй,
Гадала,що люблю,але зрозуміла,
Що не треба тобі я,і ти не такий..
Ти занадто хороший,а я лиш погана,
Не підходжу тобі, ти кращої варт,
І знайдеш ти собі єдину й кохану,
Й будеш у щасті із нею повік.
Я ненавидіти став увесь світ,
Нічого без тебе не коштує він.
Часом хочеться головою під лід,
Не тривожити душу і серце собі.
Мені лиш потрібна єдина, - це ти.
Я жив лиш тобою,повітрям твоїм,
А зараз не хочеться й жити,повір,
Життя втратило сенс, а міг бути твоїм.