http://www.stihi.ru/2012/12/05/4519
Ах, как сладка неосторожность
В тебя, мой дорогой, влюбиться!
И слава Богу за возможность
В судьбе влюблённости той сбыться!
Я точно знаю, что ты есть,
Я голос твой могу услышать –
Он для меня благая весть...
Душе покой дарован свыше...
Но затаённая любовь
Век, горемычная, в зачине...
А нежности сладчайшей боль
В стихи запрятана отныне.
Как бусы, на груди я буду
Носить и встречи, и прощанья...
Не умирай, не знай остуды,
Любовь. Продлись очарованье...
2012
оригинал
Яка солодка необачність
Тебе, мій любий, покохати!
І я приношу Богу вдячність
За право достеменно знати,
Що ти у мене в світі є,
Що можу голос твій почути –
Моє світліша житіє
І на душі немає смути.
Але зачаяна любов
Вік, бідолашна, у зачині... –
Вся ніжна ласка без оков
У віршах схована віднині.
Як згарду почеплю на груди
І наші зустрічі, й прощання –
Не помирай, не знай остуди
Солодкий біль – моє кохання.
Иллюстрация из Интернета.