Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2012/12/05/6171
Мне услышать бы сказку вечернюю,
Не из книг: не хочу я повторов.
В сказки жизни уже не поверю я:
Эта девочка видела горе.
Пустоту я в душе ощущала,
Боль сжимала сильней год от году.
Тяжесть плечи сдавила клещами –
И со страхом смотрела на воду…
А лицо расплывалось и таяло…
И улыбка – то саблей, то чётками.
Думы – в разные стороны стаями…
Искажённая – разве влечёт кого?..
В ком тепла, хоть его и не просят,
И без меры любви чтобы?! – Верую!
Ты расскажешь мне сказку про осень?..
Только, знаешь, спокойную, щедрую.
Миновало и лета явление,
Оставляя лишь память, наверное.
Поделись же со мной вдохновением
И загадками неимоверными.
Расскажи про его акварели,
Всех оттенков тепло в час заката,
И про ветра мятежные трели,
И про птиц, улетевших куда-то.
И про стынь красоты хризантемы,
И о травах, что замерли в поле.
Может, сказка развеет проблемы,
Власть отринет – и горя, и боли…
Мне услышать бы сказку вечернюю…
Оригинал:
Розкажи мені казку вечірню,
Не з книжок, я не хочу повторів.
У казковість життя вже не вірю!
Мила дівчинка бачила горе,
Відчувала й в душі порожнечу,
Біль стискала і серце, і подих,
І тягар нахиляв нижче плечі,
І дивилась із жахом у воду,
А у ній розпливалось обличчя
Та усмішка була, наче шабля,
Думи плакали від протиріччя:
Чи спотворена може привабить?
Чи знайдеться тепла в когось досить,
Чи знайдеться любові без міри?
Розкажи мені казку про осінь,
Розкажи, тільки лагідну, щиру!
Вже минає вона, як і літо
Промайнуло, залишивши згадки.
Розкажи про відновлення світу
І його неймовірні загадки,
Про його акварельні картини,
Про тепло кольорів сонцесхідних,
Вітерця божевілля невпинні,
Про птахів, що злетіли на південь,
Про застиглу красу хризантеми,
Заморожені трави у полі.
Може казка розвіє проблеми,
Забере владу горя і болі…