http://www.stihi.ru/2012/12/17/9010
Опять сиротствует душа,
Печаль - отчаянья предтеча -
Гнетёт особенно под вечер,
Неизъяснимостью страша.
Грозить недоле кулачком -
Увы, напрасная затея...
Зима… И – проза жизни с нею.
Часы воркуют ни о чём.
Мечтая, в воздухе создай
Вновь очертанья замков дивных,
Построй надежды на руинах,
И счастья крошечку поймай
В стихах, в лирической тиши,
В заснеженных лесах души.
2012
Оригинал
Несамовита самота
Несамовита самота
Торує стежку біля серця -
Дарма допитуватись сенсу,
Коли під вечір огорта...
І мій малесенький п'ястук
Для неї зовсім не загроза...
Зима...Узнов - пекельна проза
Під дзигариний перестук...
О, мрійнице, малюй, малюй
Шпилі повітряного замку,
Будуй надії на уламках
І щастя крихітку вполюй
Хоча б в зимовому вірші
В засніжених лісах душі...
п'ястук - кулак
дзигарі – часы
Иллюстрация из Интернета