Викрадана дружина-наречена

Иван Славко
Хтось викрадає в Крим
А хтось - у Львів
Хтось в Яготин
А инчий - аж до Відня
Той мурами в'язнить, й народженням синів
А инчий піснею, як заговором входить... у ті мури...
До ніг її - Земне плазує й колесить
До сердонька - Огонь отруту випивиє
із сумнівів її
і відпускає в путь,
не одпускаючи надії воскресіння
Вона сама.
Сама собі сама!
Даючи, наче вже, немов позабиравши...
Й землі рука легка -
камінням б'є...
вогню рука тяжка -
зціляє її рани...
Ти,О'Владичице, своїх викрадачів,
Ти із Вогню й Землі справляєш гостру крицю -
На бій із чим?
Сльозою освяти... мечі -
ми підемо в злодійкуватім шалі
за обрії, по що?, - сама-сама звели...
можливо - радість й спокій,
ці мури бисме вкрали?
ми підемо,
Князь-зміївства твого - іще не витязі,
Але мечами стали...