Довірилась... Осталася самотня.
Не вабить море і пташиний щебет.
Палкі цілунки - двісті, може сотня,
Не схвалені Владикою у небі!
Лиш спомини на шиї, як жарини.
Любов... А чи була? Тремтячі вії...
Не в радощах, а в смутку твої днини.
Розбилися ущент дівочі мрії.
Вночі блукала... - Де був страх Господній?
Ти віддалася в руки лиходію!..
Покайся перед Богом вже сьогодні,
Простить твій гріх, отримаєш надію,
Надію на майбутнє своє щастя,
На зустріч з тим однісіньким коханням!
Ти вір лиш в те, що в тебе усе вдасться.
Забудеш з часом про своє страждання.
22.12.2012
Натхнення від Ніки Вербинської:
http://www.stihi.ru/2012/10/24/601
Картина из Яндекса.