Зима! Ты все ж пришла нежданно.
С тобой я встречу отдалял.
В осенний лес бродил я часто,
Блуждал, надеялся, терял.
Блуждал, растеряно в мечтаниях,
Тропою прошлого ходил.
С надеждой в будущее глядя
Песок – былое ворошил.
И что ж песок? Песок – строитель.
По памяти моей мосты…
Теперь всё стало белым – белым,
Кристально чистым. Из воды.
И на украинском… С него и начинал.
Мабуть зима прийшла невчасно.
Я з нею зустріч віддаляв.
В осіннім лісі , повсякчасно,
Блукав, знаходив і втрачав.
Блукав розгублено у мріях.
Знаходив пам’яті куток,
Де все в майбутньому, я вірив…
Втрачав минуле як пісок.
Але якраз пісок – минуле
Будує спогади мої.
Тепер все стало білим – білим
Лише з замерзлої води.