Со своим однофамильцем Сашей Воскобойником (http://www.stihi.ru/avtor/t1timon) я познакомился и подружился на сервере "Стихи.ру". В нынешнем году он что-то перестал появляться на своей страничке и заходить в гости. Я подумал: дела, заботы, человеку не до стихов. Как вдруг узнаю, что уже год Саши нет. 29 декабря 2011 года он погиб в автокатастрофе...
Более подробно о Саше не имею возможности рассказать. Оставлю здесь два своих стихотворения в его переводах. На мой взгляд, переводы Саши получились даже интереснее оригиналов...
Наш повернувся генерал із поля бою
З трьома солдатами і злим майором.
П'ятьох усіх стрічали як героїв,
Пихаті бонзи дзявуліли хором,
Хоча й не знав ніхто, за що був бій
І чи країна власне хоче війн.
А генерал мовчав і вражений аж був,
Що всі довкола гелготять незрозуміло.
Чи хату не чужу ось тут здобув,
Й чи не рвонути з хлопцями в те лігво,
Поки вони ще цілі, він живий
І сил всім вистачить на другий бій.
http://www.stihi.ru/2010/09/12/5105
Це точно він той берег, той причал?..
Той пароход з завзятою трубою,
Що я малим щоранку зустрічав
Той листоноша дім наш стороною
На ровері гугнявому який минав?
А де спуск до води
Оце? Марнота!
Без підтримки бо тут не обійтись.
По ньому вихором носився, поруч народивсь.
Й не зойкував ніхто мов "бережись"
Хіба що крадькома якась голота.
Бач он старесенький паркан!
Привіт мій вороже, мої вітання!
Одна з твоїх пічин залізла під пасок
Й тримаючи букет немов востаннє
Гріховних квітів, шапка на бакир
Повис тут дурнувато
Насмішивши світ зарані.
А де ж та лава, -
рандеву тяжій -
Кущами від очей закрита геть.
Роки роки нажаль її нам зберегти
Не пощастило. Тут я уперше ледь
Важливе щось зміг втілити в слова.
Це вірно він той берег, той причал,
І листоноша знову що листів нема, - сказав.
http://www.stihi.ru/2011/06/24/7099