Ущухнув дощ. Смерек імлисті льолі
Розкошлує нетерпеливий вітер.
Злітає догори химерний витвір,
Захмелений у глицевім настої.
Над маківками сизі парасолі
Втамовуються, сонцем обігріті,
Висотуються у тоненькі ниті
І розтають, невловні і прозорі.
А в прихистку смарагдових обіймів
У смушки виряжаються граційно
Гриби у перестиглім падолисті.
Розбурханий Черемош до безтями
В розбіжності одвічній з берегами
Розхлюпується мерехким намистом.