Справи некудишні завели мене в куток.
Що мені робити, якщо повністю промок.
Промок думками, сірими і днями,
І вже стомився десь блукати там ночами.
І між нами час минає десь блукає,
Серед тисячі слів одне він шукає,
А я це слово загубив,
Може просто так а може й досі не любив.
Серед степу всіх думок,
Серед всіх людей які казали що я сдох.
Дивітся всі я живий у свому тілі!
А що ви всі хотіли? Дах поїхав!
Зовсім подуріли. Так була біда,
Але вона пішла куди подалі,
Загубила всі сандалі,
І я зрозумів, що є люди яким я потрібен,
Коли навіть немає сил,
Думки вам вам не персил!
І скільки б ти не блукав у лісі своєї голови,
Пам'ятай що ви не вороги!