Я завжди змальовую мутні образи.
Пензлем по шкірі життєві нариси.
Буденні проходять хмарами постаті-
Мого буття невимовні жалості.
Я завжди чекаю,
Не закриваю двері першою
І дощі криють серце тьмою безмежною.
Я завжди пишу, як кривою похилою,
Бачу плани із світлою перспективою.
Будую діаграми майбутнього,
Живу і йду новою милею,
Яку змиває крові твоєї хвилею…