Ліна Біленька
Л А В А
На лаву всілась снігу брила,
Й собою всю її накрила.
Зігнулась лава й застогнала:
- Скоріше б, брило, ти розтала!
Звільни в цю ж мить мене від себе –
Бо ж бабусі сісти треба!
А брила каже: - Як промінчик
Впаде на мене – хоч на кінчик –
Спливу струмком – ще й засміюся –
На лаву сяде вже бабуся.
Прибігли хлопчки й дівчатка,
А в рученятах в них – лопатки.
За брилу дружно узялися,
Й де ж вона? Нема! Дивися!
Вже вільна лава і чистенька,
Сідайте і малі й старенькі.
1 січня 2013р.
Коментар:
Ліні Біленькій - дитячій украінській поетесі 10 січня 2013 року виповниться 88 років.
Старості в здоров,ї не відчуває, зберігає ясний і творчий розум, продовжує писати вірші.
Після новорічної святкової ночі 1-го січня вдень вийшла на подвір,я Дому Ветеранів сцени, де мешкає, хотіла присісти на лаву, а всі лави на подвір,ї завалені брилами снігу.
Та її поєтичний розум одразу відчув скласти вірша про лаву та брилу снігу. Скажи, читачу, який вдалий та доречний вірш! Ось, що таке справжній талан поета.
Оксана Студецька.