Дуже легко дихати й любити,
А чи можеш це робити ти?
Любов збиває з нiг
Твою важку на дотик душу
Не можеш далi йти,
I знов...
Без пам'ятi любов!
Давай поговоримо без слiв...
Забудем як нас звати,
I лише згадаймо щасливi митi:
I короткi,i дещо сумнi,
Минуле нас пам'ятає
Такими ще дiтьми...
А що ми?
Йдемо далi по стежцi широкiй,
Що зветься життям.
Банально,звично,
Але воно є так.
Я дивлюсь в твої очi
Глибокi,безкрайнi,
Та незбагненнi!
Ти повертатися назад не станеш
I я цього не допущу.
Ми не ми,
Забутi iмена,
Забуте щастя -
Подивляюся на нього одним оком,
Та все-таки характер твiй -
то кров з молоком.
Осень,2012