І дня ще не було
щоб ждала ти листи
тепер закралась суть
що в них належить буть,
ти знов читєш з тих,
що не вдалось спалить
втискаючи вуста
в тривожности рядки.
Казав, що це напасть,
казав, що перейшло,
я мріяв - ти прийдеш.
адресу пишу теж.
Так довго ти ідеш,
від зачіпки атак,
роками в пребіг
в свій захист загорож.
І сутності каліцтв
прийшли: утрати в повну грудь.
й блаженна доброта,
в самотності потуг.
Ти увійшла до стін,
спинилась при столі,
почни ж, почни листи,
до тих кому грядеш.
***
You never liked to get
The letters that I sent.
But now you've got the gist
Of what my letters meant.
You're reading them again,
The ones you didn't burn.
You press them to your lips,
My pages of concern.
I said there'd been a flood.
I said there's nothing left.
I hoped that you would come.
I gave you my address.
Your story was so long,
The plot was so intense,
It took you years to cross
The lines of self-defense.
The wounded forms appear:
The loss, the full extent;
And simple kindness here,
The solitude of strength.
You walk into my room.
You stand there at my desk,
Begin your letter to
The one who's coming next.