Вечір. Поломане весло
І човен, мов спомин
Про морське ремесло,
Лежить на піску.
Пропахлі вином і вітром вуста
Щось сороміцьке шепочуть
І змовкають, не дійшовши кінця,
Бо її вже немає.
Мов вітром понесло у далеч,
З якою проблемний зв'язок.
Ілюзія любовного роману зникає.
Ну, як поєднати несхожі серця?
Вечір, прохолодний пісок
І поломане весло,
Без якого не виведеш
Човен у море,
У море кохання...
Крізь зімкнуті вуста -
Зітхання.