* * *
Твою первинність обгорну своїм теплом,
Зігрію ним крихку, як світ, природу,
Цнотливий цвіт укрию під крилом
І промолю, і прокричу, про зірку нову Богу.
І вся планета вкриється добром,
А небо краплями чарівну вмиє вроду,
І рознесе відлунням між дібров,
Що більш красі, і дивині, не буде переводу.
Невинність цю, що грає джерелом,
Вбиратиму немов цілющу воду,
Її співатиму як свій святий псалом
Й прошепочу, і пронесу її через негоду.
І всі тенета світу легко розірву. Одним вузлом
Сплету дороги в згоду.
Ти стала моїми і дійсністю, і сном,
Тебе вдихаю як Життя, як Долі нагороду.
Павло Гай-Нижник
12 січня 2013 р.