Пішла любов, відшумувала,
Погасло полум'я свічі.
Осіння ніч на землю впала,
Десь плачуть, журяться сичі.
Не вернуться вже дні любові,
Такий щемкий солодкий гріх,
Слова уривчасті, шовкові
І радісний щасливий сміх.
Днів юності не повернути,
А час зривається в каре...
Та як тебе, скажи, забути,
Забути те, що з мною вмре?!
Забути дні в твоїм полоні,
Осінні дні, що гріли кров,
Коли привільно на осонні
Іскрилася, цвіла любов!
Та все пройшло, пройшло, відбулось,
Хоч в пам'яті, мов сон живе.
Тихенько серце стрепенулось,
А час пливе, пливе, пливе...