Пишу тобі через століття,
Пробач, що так довго, та все ж
Слова ці, натхненням налиті,
Шукали життєвий кортеж,
Сочились з дощем і ненатло
Спадали до рук, тулячись.
Ми йшли і горіло брунатним.
У серці жили світлячки,
Літали услід за вітрами,
Століття спиняли їх рух,
Та душі мінялись тілами
Й зустрілися доторком рук.
пишу тобі через століття…
вони пам'ятають усе.