СIЛЬ 3ЕМЛI

      

То було так давно,
Коли сузір’я гойдали колиску
1 плекали дитя,
Звалось Землею.
Тепер ми нею, як зачарованi,
А був Чумацький шлях.
Ним боги йшли —
Несли у Всесвіт Розум,
Що полум’ям палав, мов смолоскип.
1 всупереч собі
Та страшним темним грозам
Те сяяво до людства донесли.
Та людство ще навколішки стояло —
Здригалось від жаху.
Шукали боги кращої нагоди
На тім шляху.
- Той полузвiр. Навіщо йому Розум?
Воно не може навіть розмовляти. -
Й пішли собі.
А людство - немовлято,
Всього лише осяяне тим божим світлом,
Враз прозріло.
Та підвелось з колін
1, взявши посох,
Чумацький Шлях проклало на Землі