Спогади на мові
Хай тебе не турбує
Ця замріяна осінь,
Де тобі на листівці
Напишу, що люблю.
Може, спогад проникне
В серці ніжности просінь,
Що, як птаха у клітці,
Завмира від жалю....
Може, спогад навіе
Сивих днів давнину
І згадаеш, Маріє,
Осінь ту чарівну.
Пролітають хвилини,
Та минають години,
Пори року безслідно летять.
Приміряє наряди,
Проснувшись ізнову
Той же самий замріяный сад.