ЦЕЛУЮ НОЧЬ СОЛОВЕЙ НАМ НАСВИСТЫВАЛ (Михаил Матусовский, романс из к/ф "Дни Турбиных", 1976)
Целую ночь соловей нам насвистывал,
Город молчал и молчали дома...
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.
Сад весь умыт был весенними ливнями,
В темных оврагах стояла вода.
Боже, какими мы были наивными,
Как же мы молоды были тогда!
Годы промчались, седыми нас делая...
Где чистота этих веток живых?
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.
В час, когда ветер бушует неистово,
С новою силою чувствую я:
Белой акации гроздья душистые
Неповторимы, как юность моя...
*** (вільний переклад П.Голубкова)
В ніч весняну соловей нам наспівував,
Місто мовчало в закоханих час...
Грона духмяні акації білої
Зводили з розуму кожного з нас .
Сад був умитий весняними зливами,
Темні яри вже пливли у воді.
Боже, якими були ми наївними,
Як молоді ми були ще тоді!
Мчали роки, всіх нас роблячи сивими...
Де чистота гілочок тих живих?
Тільки зима с заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер снігами наспівує,
З новою силою відчую я:
Грона духмяні акації білої
Теж неповторні, як юність моя ...