Мiй душевний бiль

Сергей Каминский Киев
Загублена юність, змарніле життя –
В свідомості думка стигне.
Військовим клеймінням пробита душа
Співає сумну пісню.

Навіщо ж страждання?!
Що я наробив? – питаю своєї долі.
Свобода за гратами, я в стороні
Не має для мене волі.

Втекти? Вже не має дороги назад!
Нестримне бажання зникає.
Бажання-бажанням – Китайська стіна
Мене від життя закриває.

Замучене тіло, невичерпний сум,
Забуте калатає серце.
Пізнання становища, я зрозумів
Ця грань – це закляття нестерпне.

Тягнути цю ношу не вистачить сил.
Вимкніть знищення важіль!
Безглузді спробування, не зможу іти
Лунає з глибин затухання...
                10.3.2001 р.