Все родиться з землі,
все знову в землю йде.
Евріпід
На міському кладовищі спокій.
Між могил пресуються літа.
Наших предків вічний тут акрополь,
Стала пухом їм земля свята.
Відійшли - в безмов'ї, в многослів'ї,
Й пам'ять різна у віках - це так.
Ну, а пам'ятники в узголів'ї -
Вже останый про людину знак...
Всі ми, певне, перед Богом рівні.
Смертні ми і відійдем за грань,
А життя мов полум'я карбівні,
Сповнене надій, тривог, бажань.