Зима нітрохи не лякає.
Мороз пече, ніби вогонь,
Та жар сердець студінь здолає,
Розтопить сніг тепло долонь.
Тепло долонь нам верне літо,
А крила мрій - погідні дні,
Коли навколо все розквітло,
Чарують квіти запашні...
Це все було і буде знову.
Життя веде свою спіраль.
Підемо по витку новому -
Дивись, яка сріблиться даль!
Це сніжно-біла скатертина
Казково стелиться до ніг.
Яка приємна, дивна днина,
Кружляє падаючи сніг.