Як високо...
Струмка ледь чутний гул внизу.
Навколо гори, скільки сягне око,
Люблю їх силу, велич, крутизну.
Сосен кроки.
Любов до них я не втаю.
З могутніх гір вони черпають соки,
Щоб вічно зеленіти в цім краю.
П'ю повітря.
Настій хвої мене п'янить.
Сонця вічна золота палітра
Карпатську осінь стиха золотить.
...Студентські роки
Згорять, як та сосна на пню.
Колись згадаю я гірські потоки,
Палатки, гори і тепло вогню.