Люблю чарівну осінь,
Небес безмежну просинь,
А в небі журавлі,
Що в даль тепло відносять
Від рідної землі.
Люблю осіннє поле
Притихле, неозоре
І чорний лик ланів -
Немовби стрічку траурну
Задавлених жалів.
Люблю осінній смуток, -
Самотності набуток
У плині тихих днів, -
Ясне лагідне сонце
І золото лісів.
Люблю бабине літо,
Що в даль летить над світом,
Густу озимину,
Листви, що опадає,
Мелодію сумну.
Люблю дощі осінні,
Рясні і перемінні.
Люблю погожі дні,
Коли осіннє сонце -
Всі радощі земні.
Люблю усе, бо знаю,
Що іншого не маю
На дивній цій землі.
Тут свого щастя й долі
Творці ми й ковалі!