***

              Від жіночих пестощів затихає
                Муза,
               перед ними пасує люта, груба
                настирливість трударя.
                Оноре де Бальзак

Жіночих пестощів коловорот
Засмоктує і поглинає.
Різкий у долі поворот,
І ради вже на це немає.

Пропала моя бідна голова.
Такої не було ще кари, -
Медові, лагідні слова
Хвилюють й розсівають чари.

Десь Муза затаїлась в цей момент, -
Затихли золоті литаври.
Поет без Музи - не поет,
І вірш свої втрачає барви.

Коли ж скінчиться щастя дивний сон,
Від ревнощів як кров заграє, -
Муза всідається на трон
І слово ніжне серце крає.

Поезії лунає чистий спів,
Знов пристрасті душа бажає.
Хай у полоні ніжних дів
Життя горить і не згоряє!