Друзі мої милі, друзі мої щирі,
Ми ділили разом радість і біду.
Жили душа в душу, жили завжди в мирі
І плекали мрійно силу молоду.
Де ж ви, мої друзі, розбрелись з роками?
Розкидала доля по усіх світах.
Я до вас вертаюсь в спогадах думками
І зустрітись хочу на п'янких вітрах.
Ой, весняні роки, гомінкі, завзяті,
Друзів непідкупних нерозлийвода.
Дні летіли стрімко, радістю крилаті,
На життєвім прузі - юність тамада...
Там, у дружнім колі, ми по-братськи жили,
Молодість буяла цвітом у садах,
Щиро і ласкаво ми дівчат любили,
І сріблилось щастя в наших мріях-снах.
Юність відшуміла, стали ми батьками,
Забіліла снігом в скронях сивина.
Та роки весняні буйними вітрами
Все тривожать душу, і щемить вона...
Де ж ви, мої друзі, розбрелись з роками?
Доля розметала по усіх світах.
Я до вас вертаюсь в спогадах думками
І зустрітись хочу на п'янких вітрах!