Кохана, ти мовчиш - і сни сумні,
Невже забула, так забула скоро?
Як довго тягнуться пусті ці дні
Й нестерпні ночі, ніби диби коло.
Тривало щастя неповторну мить.
Бриніли дзвінко серця голі струни.
Та ти помчала в сонячну блакить,
І біль розлуки давить щемно груди.
За дорогим, за втраченим, мов біль,
Самотнім днем приходить ностальгія,
Але кохання ярий березіль
Дзвенить - і не вмира в душі надія.
Моїх пісень чарівні, ніжні хвилі
Заполонять, зломають серця лід,
Злетять у вись, здолають довгі милі,
Але знайдуть кохання й долі слід!