Weg, Gedanken, sie - herbstlichen Wolken!
Es ist Fruhling schon, goldene Zeit!
Ich will keine Leiden erkennen,
ich bin nicht zu diesem bereit!
Nein! Ich will mit Tranen belachen
Und die schonen Lieder ansingen!
Ohne Hoffnungen immerhin hoffen!
Ich will leben! Weg, bose Gedanken!
An den elenden Kreuzen des Lebens
Werde ich helle Blumen aussaen,
Werde ich sie mit Tranen begiessen,
Werde ich sie im Schnee ansaen!
Diese heissen Tranen, ich traue,
werden eisige Ringe auftauen,
Die wohlriechenden Blumen, ich brauche
Meinen freudigen Fruhling zu bauen!
Schwere Steine schleppen ich soll,
auf hohen steinerneren Bergen,
Schone Lieder ansinge ich wohl,
Werde nie meine Freude verbergen!
Und die langere, dunklere Nacht
Werde ich ruhig durchwachen,
und mit keinen begleitenden Wacht
werde ich meinen Stern aussuchen!
Ja! Ich werde mit Tranen belachen
Und die schonen Lieder ansingen!
Ohne Hoffnungen immerhin hoffen!
Leben werd' ich! Weg, bose Gedanken!
***
Леся Українка
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!