коли знову по телику скажуть, що все буде добре,
я тобі посміхнусь і зіжму твоі пальці в руці.
серце більше на завдає болю десь там, у ребрах.
і тобі і мені наплювати, що буде в кінці.
що те сонце, пекуче і світле, як скроня,
що лежить на моєму плечі,
що те небо, блакитне і чисте, як болі,
що так ллються з твоїх очей,
виливаються, змішуються зі словами,
вириваються з-під вій,
що вони перед тим, як тебе я кохаю?
що вони перед тим, що ти мій?
я тебе не віддам ні богу, ні долі
ні тому, хто запросить тебе.
моє сонце і небо, мої манливі зорі,
збережи заради мене себе.