Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
* * *
Осенний день в берестяной резьбе,
на оттиске печали колоритном.
Я думаю всё время о тебе,
хотя о том не стоит говорить нам.
Ты вновь придёшь. И будем мы на "Вы".
Подвластно всё неповторимым ритмам.
В моих глазах тоску переплыви
свою, о ней не стоит говорить нам.
Пусть будет так, как я себе велю.
Пусть будни будут биться в сердце скрытном.
Я Вас люблю. О как я Вас люблю!
Но и о том не стоит говорить нам.