Ти подивись на себе,- хто ти є?-
У цім миру, де Бог створив людину,
Де у гріхах купається усе,-
Навіть,народжена, беззахисна дитина...
Ой,озирнись, людино, навкруги!-
Що сієш ти під цим небесним сводом?
Які врожаї назбираєш ти,
Коли в душі панує непогода?
Іди, людино, до святих висот,-
Не просто в світі правдоньку знайти...
Премудрий дарував тобі щедрот
Та сподівався,- зможеш ти дійти...
Дійти до істини і заповіт узяти
До серця, до душі, до каяття...
Змінити світ на кращий, бо немає
У цім житті інакшого буття...