Як пшеничне її волосся,
Над блакитним бездонням очей,
Ніби вітер хитає колосся,
В денну спеку та тишу ночей.
Губи ті, що співуче шепочуть,
Наче ллється ріка, водограй.
Глибиною як сяють ті очi,
Як у рідних степах небокрай.
Посміхається - сонечко сяє,
Як зажуриться - в світі журба.
Ти, любов моя, тебе я кохаю!!!!
А без тебе немає життя...