Білий сніг зірчасто-лапатий
Тихо пада на плечі мої,
І згадались мені Карпати –
Сині гори, соснові гаї…
Зачарований світ із казки:
Бір в долину чкурнув напрямки
(Певно, там живе Синьоглазка,
Бо й стежини снував потайки),
Тиса сонно сріблить блакиттю,
Під дублянку сховавши глибінь,
Легіт зрання у верховітті
Колисає смарагдову тінь.
В яр потічок дзенькає радо,
Подих вільного вітру шумить…
Україно, моя розрадо,
Як мені твоя доля болить!..
1998 р.
В Карпатах
Снег искристый и мягкий, как вата,
Опускается тихо с небес.
Мне припомнились горы Карпаты
И сосновый чарующий лес...
Заколдованный мир моей сказки:
Бор в долину ныряет стремглав.
(Верно, там и живёт Синеглазка,
Летом тропки теряя средь трав).
Тиса сонно сребрит синевою,
Глубину спрятав в солнечный день.
Ветерок поутру в сосен кронах
Чуть качает зелёную тень.
Там в овраг поток льёт водопадом,
Вместе с ветром волною шумит...
Украина, моя ты отрада!
О судьбе твоей сердце болит!
Перевод Анны Дудки.