Як ранить гостре твоє слово…
Та говори. Все говори.
Переболить мій біль. І знову
Я лиш благаю: говори!
Хай злива слів твоїх палючих
Мій серця шал вмить спопелить.
Не стану жалісно канючить –
Все, що болить, хай погорить.
Хоч в цій заграві роз любові
Згасають іскрами вночі
Ті три магічні вічні слова,
Та шепочи їх. Шепочи.
Холодний вітер в душу віє –
Владар осінньої пори.
Якщо ж той попіл ще жевріє,
То говори. Знов говори.
Лютий 2000 р.
Только говори
Как ранит остро твое слово...
Но говори. Все говори.
Боль отболит моя. И снова
Я умоляю: говори!
Пусть ливень слов твоих горящих
Мой сердца пыл испепелит.
Не стану жалостно я клянчить -
Все, что болит, пускай сгорит.
Хоть в той любви угарной снова
Угаснут искрами в ночи
Те три великих вечных слова,
Но ты шепчи мне их. Шепчи.
Холодный ветер в душу веет -
Погонщик осени поры.
Но если пепел еще тлеет,
То говори. Вновь говори.
Перевод Анны Дудки.