"Весна іде, Весна іде!"-
Десь соловей співає.
І справді, йде Весна,
Вся в квітах , в зелені вона.
Іде над берегами річечки,
А в волоссі в неї стрічечки.
Усміхається, співає,
Звірів всіх в обличчя знає.
"Ти прийшла!"-радіє білка,
Розквітає кожна гілка.
Всі луги позеленіли,
Птахи миттю ввись злетіли,
Всі радіють,що прийшла
Краща подруга- Весна.
Тут почула це Зима,
Почала бурчать вона:
"Я швидко лад тут наведу,
Усіх вас снігом замету!"
Закружляла, полетіла,
Звірів налякать хотіла.
Але всі швидко поховались,
В ту мить вони більше не грались...
Принишкли.Мовчки всі слідкують,
Бо холод добре носом чують.
Зима,сердита і невпинна,
Все сипле сніг на землю гнівно.
"Не буде зелені й квіток,
Зараз засиплю і млинок!"
Кружляє,сипле, засіває,
Простори снігом покриває.
Тут мову почала весна,
Бо зрозуміла все вона:
"Всі звірі люблять зиму й сніг,
Але й мене ждуть на поріг..
Тому, Зимо, не ображайся,
Своєї черги дочекайся!"
"Я думала, мене прогнали...
А ви й мене колись чекали?"
Питає тихо вже Зима,
Більше не сердиться вона.
"Звичайно ж так,
Тебе ми любим,
Тебе чекати також будем!"
Та засоромилась, зітха:
"То я пішла..."
З Зимою звірі попрощались,
Всі дружно їй"Бувай"кричали,
І раділи всі, співали,
Бо Весну давно чекали=)
Написано в 4 класі)