Я хочу забути про тебе й про мене,
хотіла б відчути,що значить буть вільним.
Коханим буть важко,моя непокора
Здалась і в полоні тепер я,як в пастці.
Мені одиноко,коли я на людях,
З тобою так важко,без тебе-нестерпно.
Навчіть мене бути такою байдужой
До всіх,крім кота,що чекає удома.
Я тут задихаюсь,ти крадеш повітря,
Так само,як серце,що більш не повЕрнеш
А я хочу бути з тобою відверта,
Мені одиноко й з тобою й без тебе.
З тобою я тілом,думками -наволі,
До тебе сміюся,сама ледь тримаюсь,
Щоб сльози мої не побачив ніколи,
Я маску вдягну,ну от,знов посміхаюсь.
Вже трохи набридло втікати від люду,
Ховатись за спину,того,хто сильніший.
Я ,мабуть,змогла б доказати ,що можу,
Та думка моя вже нічого не значить.
Хотілося б зникнуть,проснутись далеко,
Де буду сама володіти собою,
Де тільки мій кіт і з хмаринками небо,
Де слів не шукають ,ховатись не треба.