Бо Є не так…
якщо так – обірветься струна
всім кобзарям
Ворожби ворохоблять на долю
і подолля наділ упіймав
мою всенькую суть і мене
проростай, каже,
простір
прорвися
з недолля
в невід впряжено парою змій
і словами не славсь
бо і рід неославивсь
бо ще ненаучен брехати
тільки вор-на-гілля прилітає на злюбки мені
нене, змій!
Він не з того гніздечка-почину
Він вклубився із самого да не себе
Чи я б яблуком згидило вознісся
Укорінити, зміє,тебе
Вороженьки, ні з слова ні з степу
Вороженьками сувість пряде
Ковилами за віхами серця
Ще копитить, ще гомоном йде...