Вечоріє знову. Гітарні струни
Зазвучали в серце п'янким аккордом.
Небо зорями викладає руни,
За горою шумлять прозорі фьорди.
Трохи бавиться вітер, дме у спину,
Зацілує лоскотно знову в щоки...
Вечоріє стрімко та на долину
Розливається ніч з відтінком мокко.
І душа промовля піснями палко,
Рветься серце з грудей, немов на волю,
Десь лісами чарівні ходять мавки
/Темінь постаті їхні пензлем смолить/
В цій землі життя моє - історія,
По ріллю звивається стрічка-доля.
Надвечірніх пісень алегорія
Б'ється римами у моїх долонях!